1. Революція 1917 перевернула світ - то правда, яка досі доходить до нашої свідомості. Большевики зруйнували основи. Закон не захищав. Мораль не стримувала. Право не підтримувало. Слово стало конформістським, і з нього ткали пелену на очі.
Насильство змінило закон.
Терор став державною політикою. Тотальна безбожність - домінуючим принципом. Усе це вже було як тимчасовий стан. Але вперше в історії це реанімовано як політика держави, яка оголосила себе авангардом всього людства.
Найбільш успішно пройшла революція в області мови: вона замінила людські поняття і значення слів. Вона паралізувала мислення, яке пізнає сенс і осягає задум Творця.
Мова перестала відображати реальність. З газет люди не розуміли,що діється навколо. "Правда" без известий і "Известия" - без правди.
І все було обгрунтовано в теорії. Філософія обгрунтувала відносність істини, класова теорія узаконила ворожнечу, дарвінізм пояснив жорстокість і природність озвіріння. Матеріалізм уневажив цінність особи і Божого дару життя.
Ленінський "Декрет про мир" означав війну, і то братовбивчу - громадянську, "Декрет про землю" означав ліквідацію права власності на землю, а свобода означала право сили і рабський послух перед владою. Нічого дивного, що інтернаціоналізм став гаслом для ліквідації націй, які не приймали теорії і практики большевизму.
До перших ворогів була віднесена Україна, яка в планах Кремля займала перше місце як матеріяльна база - хліб, м'ясо, вугілля.
Дехто говорить про "війну зі своїм народом". Неправда: український народ не був своїм.
У 1917 році большевики, як і інші російські політики, не чекали такого швидкого і серйозного відродження української нації.
В січні 1918 року комуністи окупували Київ на чолі з жандармським полковником Муравйовим і вчинили нечуваний антиукраїнський погром. Громадянська війна - війна всіх проти всіх. Але цікаво, коли білогвардійці програли, і один переодягнений полковник, відомий Шульгін (кн. "1920 год") пробирався з Півдня через терен "дислокации Красной армии", в розмовах з червоними командирами фіґурували тільки бої з українськими силами.
- Як, - здивувався він, - хіба з білогвардійцями не воювали?
- Так то ж свої, - була відповідь. Нічого собі, - думав він: "Я два роки воював з червоними, а вони вже й забули."
Особливо запам'яталася большевикам "третя революція" в Україні. 1921 рік. Прочитаймо "Сводку № 6 - при головнокомандуючому Півдня Росії - "про положення на Україні на 10 березня 1921 р.
"Великою популярністю серед красноармійців користується "Комітет порятунку України", і всі мобілізовані українці, користуючись зручним випадком, зі зброєю в руках тікають до повстанців... Комітет діє у згоді з Махном... В Київі за січень-лютий розстріляно до 200 народних вчителів, звинувачених в допомозі повстанцям ...Криваву різню 18-17 грудня в Могилеві большевики пояснюють "викоріненням з єврейських мас петлюрівства".
Повстанський рух, який дедалі більше розвивається в Україні, являє для большевиків грізну небезпеку. Фактично, за винятком міст і залізничних вузлів, вся територія України знаходиться в руках повсталого народу".
А чого вартий з січня 1921 року "Наказ командуючого усіма збройними силами на Україні. про переслідування і ліквідацію банди Махна".
Це вже вкорінений совєтський ньюспік, який всупереч здоровому глуздові, повсталу Україну називає бандою, проти якої кидають в наступ всі армії південного фронту.
В той час діяла Американська адміністрація допомоги голодуючим. Її допомога йшла на Поволжя, а голод на Півдні України Кремль приховував. "Представники адміністрації допомоги були вражені, коли дізналися, що ешелони з продуктами з Київа і Полтави "все ще відправляються за сотні миль голодуючим Поволжя", замість того, щоб допомогти за десятки миль Миколаєву і Одесі, де "лютував голод".
Отже, використання зброї голоду у війні проти українського селянства і особливо у війні проти Церкви, яку грабували безконтрольно "на користь голодуючих" - це винахід Леніна, високо оцінений Сталіном.
Але замовкли гармати Кронштадта і кулемети Махна. Тиху і безконтрольну війну з фактично полоненим народом взяли на себе органи ЧК - ГПУ - НКВД.
26.VI.20 р. Дзержинський телеграфує Леніну з Харкова: "В області моєї спеціяльності тут багатий урожай. Великою перешкодою в боротьбі - відсутність чекістів-українців".
Підкреслимо: відсутність. Іто не тільки в ЧК, але і в ЦК.
Большевикам довелося оголосити перемир'я, і почати нову політику
- економічну - НЕП, щоб оживити місто,
- національно-культурну, щоб заманити інтеліґенцію,
- мовну - українізацію, щоб готувати місцеві кадри.
Це був крок назад. Але тільки для розвідки - глибокої розвідки - облік, паспортизація, перепис, анкетування, українізація. підготовка наступу.
Большевизм - це перманентна війна - з буржуазією, з духовенством, з селянством.
Сталін дуже прислухався до сигналів ГПУ з України і навіть попереджував своїх ставлеників "Україну ми можемо втратити". Вождь будував військово-поліційну державу і готувався до війни а Европі. Він думав про заспокоєний тил, і тут у нього з'являється сатанинський плян війни голодом проти обеззброєної, клясово порізненої, духовно ослабленої полоненої України.
Що таке голод? Голод це стихійне лихо або воєнна бльокада. Це біда, в якій допомагають, хто може, і навіть ворожа облога є лише засобом змусити противника до капітуляції, без мети - усіх вигубити. Тому розум не може збагнути нечуваного досі - геноциду голодом.
Досвід 1921-22 року показав большевикам, що голод є найдешевшою і найефективнішою тотальною війною, яку можна провести силами ГПУ з її терористичним іміджем, секретними методами і абсолютною вседозволеністю у всіх ділянках життя. Зручним було те, що про Україну Захід майже нічого не знав - terra incognita мовчала!
Методична сплянованість наступу вражаюча.
Перший етап: заспокоїти, обеззброїти, порізнити - нацькувати бідних на багатих, лояльних на підозрілих, активістів - на попутників. Колективізацію Кремль оцінював, як найважчу революцію. Насправді це був наступ тотальний - з участю кінноти і артиллерії, що стріляла за селом. Щоб зтероризовані люди чекали найгіршого. Руйнування господаря і масові виселення на Північ було по суті нищенням генетичного фонду України.
Поряд з тим - українізація, і тут же - в день народження Шевченка - в Оперному театрі 1930 р. - цинічний суд над інтеліґенцією, що означало руйнування моральних стовпів нації. Водночас - руйнування Церкви, нищення єрархії.
Другий етап: А в 1932 - вирубування усієї кореневої системи народу. Наступ усіма силами на селянство - голодомор!
Народ, культура, Церква - це три напрями війни Кремля проти України.
Поняття "геноцид" часто розуміють по аналогії з єврейським геноцидом. Це невірно: є різні форми. Створити в містах гетто і знищити його протягом року в розпалі війни - це демонстративний і неприхований акт. Большевики могли б таку операцію провести замасковано під виглядом "воєнної необхідності", "помилок авіації" тощо.
А от перетворити в мирний час велику країну на концлагер - з військовим кордоном, спостережними вежами, терористичними операціями ГПУ і кримінальних бригад для обшуку кожної хати - це явище нечуване. Неймовірним здається те, як можна у багатій сільській місцевості забрати все їстівне і організувати голодну смерть 7 мільйонів протягом року - від жнив до жнив, в урожайний рік.
Це було важливою причиною, чому на Заході не могли собі уявити.
Але для Кремля дуже істотним був пропагандивний заслон.
Міжнародна комуністична аґентура створила інформаційну блокаду України у світовій пресі, яка переключилась на Гітлера.
Ньюспік, димова завіса популярних слів - мир, соціялізм, антифашизм, проґрес, індустріялізація, колективізація - все це звучало як цікавий соціяльний експеримент.
Дипломатія і розвідувальна аґентура і обманні версії на закордон - все працювало на приховування голодомору. Справді, важко було поєднати голод, відмову від міжнародної допомоги і експорт зерна з СССР за демпінговими цінами. Великі злочини паралізують розум.
Зіпсутий світ знає фальш, обман, подвійні стандарти, але не знав ще тотальнішої лжі, яка здрібнює людину до мухи і затягує її в павутину. Жалюгідними виглядали в павутинні і письменники - Фуйхтванґер, Шоу, Барбюс, і політики, яких большевики запрошували - для позитивних свідчень.
Не будемо говорити про брехливих і продажних, як американський журналіст Дюранті. Але все разом наводить на роздуми. Система лжі, як епідемія, вкидалася в інформаційний простір, і західній гуманізм втрачав свої християнські імперативи та здавав моральні позиції. Мова його лібералізувалась до вигідного прийняття напівправди. Духовно ослаблена людина погоджується з великими істинами, але в серці її вони не живуть.
Тому досі бракує мужності визнати, що безкарний большевицький геноцид України дав прецедент і карт-бланш Гітлеру на єврейський геноцид, що підтвердили і свідчення Герінґа на Ньюрнберзькому процесі.
Кваліфікація українського геноциду, визнаного парляменетами авторитетних країн, зокрема Угорщини, має принципове значення. Це не тільки українська проблема.
Про прямі свідчення геноциду.
Наївно було б шукати в листах, постановах і шифрованих телеграмах Кремля прямих розпоряджень про війну голодом. Навпаки, там було табу на слово "голод" і слово "війна".
Все називалося: "Боротьба за хліб".
Але читаючи документи, дивуєшся, що Кремль, керуючи 1/6 частиною земної кулі, зосередив свої зусилля на Україні, куди Сталін послав своїх найвірніших і найтвердіших - Молотова, Кагановича, Постишева. Дивно, що він особисто контролював ситуацію і входив у господарські подробиці про кількість налічуваного запасу, про кількість виселень до Сибіру. Накази і звіти нагадують фронтову гарячку. Боротьба за хліб всього партапарату, всього репресивного апарату посилилась після повідомлень, що село залишиться без хліба. Харківський міський суд за один місяць виніс 1500 смертних вироків.
Постанова ЦК ВКПБ за 19 грудня 1932 р. вимагала "докорінного перелому в хлібоготівнях" і звинувачувала український партробітників у ".несерйозному ставленні до завдань партії і уряду".
Це і є прямі свідчення в сталінській цинічній манері. Вони означали курс на ліквідацію "клясового ворога", куди зараховувалися і саботажники-селяни, і "не тверді" большевики.
Особливо вождь через Постишева атакував українську культурну політику в особі Скрипника (перед самогубством той звинуватив противників у зраді ідеї інтернаціоналізму) але особливо цікаво - наказав перевести всі українські газети, видання, школи - на російську мову.
Це той випадок нервовості, коли зловмисник залишає відбитки пальців.
Взагалі підпільна конспіративна школа навчила большевиків слати з Кремля шифровані телеграми до ГПУ і головні розпорядження давати усно, без свідків.
Саме цими інструкціями керувалися по всій Україні ідейно-кримінальні бригади, які в пошуках зерна забирали з хати все їстивне і виливали суп в печі.
В писаних інструкціях була димова завіса слів: куркулі, буржуазні елементи, контрреволюція, вороги народу.
Тотальне охоплення пропагандою всього населення підтримувало гіпноз легітимности злочинів, яким боялися давати назву. Ніхто не смів повторювати за Шевченком: "На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує". Жити стало краще, жити стало веселіше" - це вислів Сталіна 1933 р. Він паралізував свідомість.
Великі злочинці вміють робити людей своїми спільниками. Співучасниками лжі стало все суспільство. Люди вживали фальшиві слова і повторювали газетну брехню, бо це було ознакою льояльности. Боялися говорити і думати чесно, бо то було смертельно небезпечно. А звичка - друга натура. Маска приросла до обличчя.
Людина, яка не молиться, перестає вірувати.
Людина, яка боїться свідчити правдиво, звикає свідчити фальшиво.
Ми маємо справу з духовно дистрофічним і морально хворим суспільством.
Це причина, чому книжки про український геноцид могли з'явитися тільки на Заході.
Це причина того, що вони не освоєні. Мова совєтської школи ковзає паралельно або поверхово до реальності і не підіймається до суворої правди, безстрашної і дискомфортної.
Мова релігії, мова поезії, мова історії, як казав Шевченко.
Голосна та правдива,
як Господа слово.
Что же касается истории в период гражданской войны, то предлагаю, в свою очередь, ознакомится с ней тебе. Только не с помощью "научной фантастики" о древних украх, и.т.п. 
