Сенькс за разборы
Вот еще, но на украинском.
Дякую, Боже, за сонце, за вітер
за посмішку ніжну, за дотик руки
за зірку на небі, за місяць, що світить
за щастя, любов, поцілунок палкий
Але я не дякую за всі страждання
За сльози, лід, що моє серце зкував
за болісне, як крик останній зізнання
за тих, хто мою душу пошматував
Горітиму в пеклі, але не благатиму
Вбийте мене, але я не мовчатиму
Небо відвернеться - я не літатиму
Якщо треба так, то довіку страждатиму
якщо треба так, то помру...
Помру і не знатиму що значить "жити"
що означає це слово "любити"
Не знаю я куди привів би мій шлях
Бо вітер розвіє мій стомлений прах...
-------------------------
А еще вот такая себе баллада...
Похмурими небо затягнуто хмарами
Сонце неначе відринуло світ
І чорна, мов всіми богами покарана
Скеля над морем бурхливим стоїть
На скелі фортеця в фортеці кімната
З єдиним вікном яке дивиться вдаль
В кімнаті троянда за чорними гратами
Біла пелюстка, прозорий кришаль
Крізь безліч століть без єдиного подиху
Несла вона свою вроду тонку
І жодна пелюстка не впала додолу
Ні смерть ні життя - долю мала таку
Безодня часу вже пройшла з пори тої
Коли чорна скеля жила і цвіла
Коли не було ані грат ні фортеці
Й троянда між квітів чарівних росла
Пестуючим променем сонце торкалося
Вітер доносив бризки морських хвиль
І силу краси і привабливість слабкості
Квітки ніс вітер за тисячі миль
Доніс до людей, які дива жадали
І до заповітної скелі прийшли
Із мрією взяти троянду на землю
Та як не шукали її не знайшли
Зірвали, зламали, порвали й покинули
Квіти вони на своєму шляху
І скеля зітхнула і в море поринула
Й люди загинули в свому гріху
Як скеля піднялась не було вже квітів
Не було троянди що ніжно цвіла
Була лиш фортеця і темна кімната
Де квітка кришталем у мармур вросла
Та в стеблі крихкому ще квітне надія
Що прийдуть часи коли знову життя
Із сонячним світлом і вітром мрійливим
Прийде і розбудить тепла відчуття
Під сонцем фортеця розтане мов сніжна
І хмари проллються живильним дощем
І грати розквітнуть пелюстками ніжними
Й обернуть всю скелю зеленим плащем
...
Тут еще один куплет будет я пока не дописала
Но вы же не дураки и не начальники, поэтому читайте так
--------------------------
А это... это мой бред... Навеяно.. хм, ну эмоциями, хз...
Я позабыла как дышать
Когда увидела тебя
В агонии экстаза я в постели - ночь
Не спать, не спать!
Только подумать о тебе еще, но сразу
Руки бросает в дрожь и жар по телу
Волна жестоких мыслей...
Я хотела!
Уйти, чтоб вновь вернуться
Возвращаться, уходить
и ненавидеть и любить
и равнодушно наблюдать
как замораживает сердце твой отказ
но вновь ты прикасаешься - экстаз!
И тысячей иголок в мою душу расставанье
И опять ночь, постель
И дикое желанье ощутить
Твое на коже жаркое дыханье
Ты мой палач
Моей души мучитель
Возьми меня, сломай!
И забери в свою обитель
И никогда не отпускай.....
, только короткий сильно. Выкладывай ещё!
Разбор полетов-с:
